Растения символы украины. Национальные символы современной украины в историческом контексте Современный национальный флаг
В 1944 году Владимир Сосюра написал свой знаменитый стих «Любіть Україну”. Школьникам и школьницам независимой Украины это произведение хорошо известно, но не все его понимают. Может быть, потому что недостаточно знакомы с нашей богатой историей и культурой?
Лучше узнать летопись Украины помогут национальные символы государства. Надо только внимательно рассмотреть флаг, герб, вышиванки, рушники… Такой повод будет у каждого из нас — во время празднования Дня Независимости Украины, который мы отметим 24 августа.
Государственные символы Украины
Флаг: что означают цвета
Традиционно считается, что голубая и желтые полосы на национальном флаге означают безоблачное небо и желтую пшеницу в поле. Но не все историки согласны с этим. Ведь синий означает «силу Бога», а желтый - «веру в Бога». Кстати, хоть на нашем флаге голубая полоса находится сверху, принято говорить, что флаг «желто-голубой». Это неслучайно. С 1917 года обратная современному флагу расцветка была у неофициального знамени Автономной Украины (в составе Российского государства). Поменяли расположение цветов на флаге созданной Украинской народной республики (1918-1920гг).
Герб: Отец, Сын и Святой Дух
.jpg)
Известно, что на гербе образно изображен трезубец князя Владимира, который, как известно, крестил Русь. Но исследователи геральдики трактуют один из самых знаменитых символов Украины несколько иначе. Говорят, он означает три стихии — небо, землю, воду… Помимо прочего, трезубец считается знаком триединства Бога: Отца, Сына и Святого Духа. Таким образом, наш герб является универсальным оберегом. Он – залог счастья, благополучия и процветания нации.
Гимн сделали политкорректным
За основу национального гимна на музыку Михаила Вербицкого взят текст стихотворения Павла Чубинского «Ще не вмерла Україна», написанный еще в 1862 году. В новом варианте произведения остались слова только первого куплета и припева песни. Дело в том, что в оригинале были не совсем политкорректные слова. В частности, «Станем братья в бой кровавый от Сяна до Дона». Здесь бдительные дипломаты усмотрели посягательство на земли России и Польши. Ведь, Дон — река в европейской части России, а Сян — река на Востоке Польши.
Знаки отличия Президента Украины
.svg.png)
Штандарт Президента — полотнище с изображением Герба Украины, обрамленного растительным мотивом. Герб и орнамент вышиты на штандарте миллионом стежков нитью червонного и желтого золота. Изображение кажется объемным (за счет специальной подкладки). Подобная технология в создании штандарта использована и в США, Франции, Великобритании.
Знак (колар) Президента
— колье, наподобие женского. Такой знак отличия является символом власти у правителей Польши, Чехии, Болгарии, Росси, Молдавии. Считается, что ажурная цепь колара с ладанкой нашего Президента принадлежали гетману Ивану Мазепе. На этой цепи закреплены также семь медальонов ручной работы. На медальонах изображены два трезубца: золотой княжеский и трезубец Владимира-Крестителя. А также – гербы Галицко-Волынского княжества (в его состав входили украинские земли), Великого княжества Литовского (в свое время княжеству принадлежала часть территории современной Украины), Украинской Народной Республики (символ первой попытки образования независимой Украины в XX веке) и родовой герб Богдана Хмельницкого. Отдельного внимания заслуживает символ Украинского казацкого государства («Казак с мушкетом»).
.jpg)
Гербовая печать
— любопытно, что этот знак отличия был изготовлен всего за неделю. Печать сделана из серебра, а тубус рукояти покрыт позолотой. Сверху на последней красуется лазуритовый шар, который внешне очень похож на вид Земли из Космоса. Кстати, золотой цвет рукояти и шар-украшение вместе соответствуют расцветке государственного флага (голубой и желтый). Весит печать почти полкилограмма.
.jpg)
— сделана из серебра, украшена 64 драгоценными камнями (изумрудами и гранатами). Весит булава 750 грамм. На ней выгравирован девиз «OMNI REVERTUTUR», что в переводе с латыни означает «все возвращается».
Национальные особенности
«Язык» одежды
Национальная одежда украинцев — целое искусство, в котором каждая .jpg)
деталь символична. Речь идет о вышиванках, венках, плахтах (юбках), шароварах.
Вышиванка. Рубашки украинцев стали популярными далеко за пределами Украины. Но вряд ли за границей знают, что значат символы, вышитые на сорочках. Так геометрические узоры чаще всего «работают» как обереги (к примеру, круг — символ жизни, солнца, он защищает от злых духов). Всевозможные цветы украшают рубашку, тоже со смыслом. Так, роза на вышиванке — символ красоты (рисунок для женщин, девушек), дубовые листья — силы (мужской знак).
Этот головной убор считался личным солнцем каждой девушки, .jpg)
пожеланием ей счастья, благоразумия. Ленты в венке были призваны беречь роскошные волосы девушки от сглаза. Поэтому закрывали косу по всей ее длине. При этом имела значение и расцветка ленточек, цветы венка (к примеру, малиновая лента — цвет достатка; василек — символ верности).
Плахта. Традиционная юбка с запахом, которая одевалась поверх длинной сорочки. Кстати, это название юбки и ткани, из которой она сделана. Ткань, как правило, была клетчатой или в горизонтальную полоску. Скорее всего, всевозможные растительные мотивы, вышивки, нашивки, узоры появились на национальной одежде значительно позже.
Шаровары. Не случайно они появились в мужском гардеробе. Говорят, что под эти просторные брюки, у щикотолок, казаки прикрепляли груз. В бою с помощью такой хитрости одним ударом ноги можно было запросто уложить противника.
Рушник-пожелание
.jpg)
Иногда говорят, что по вышитому полотнищу рушника можно прочитать настоящее послание. Его адресуют молодым на свадьбе, детям при крещении, умершим на похоронах. Так, изображение хмеля означает пожелание любви, винограда — пользы, ромба — плодородия. Но какими бы ни были узор и окантовка, в рушнике зачастую использовали два цвета: красный и черный. В этом заложен определенный философский смысл. Ведь красный — цвет любви, черный — печали. А как иначе? В жизни они всегда переплетены.
Тарас Шевченко есть даже в Буэнос-Айресе
О вкладе Шевченко-Кобзаря в литературу и культуру Украины хорошо сказал русский писатель Николай Лесков: «…Тарас Григорьевич Шевченко, справедливо названный в одной из сказанных над его гробом речей «батьком рiдного слова».
В мире насчитывается более тысячи памятников Кобзарю. Монумент писателя есть в Буэнос-Айресе, Будапеште, Парагвае, Тбилиси, Канаде, Москве, Санкт-Петербурге, Беларуссии, Алма-Ате. Интересно, что увидеть изображение молодого Тараса Григорьевича чаще всего можно именно за границей. В Украине Шевченко, как правило, изображают уже в преклонном возрасте.
.jpg)
Не салом единым…
После проведения чемпионата Европы по футболу, украинская национальная кухня стала знаменитой на весь мир. Фанаты открыли для себя новый продукт — сало, а борщ, вареники, горилка навсегда покорили сердца европейцев. Особенно иностранцы расхваливали борщ. Правда, далеко не все смогли бы попробовать варианты этого блюда (в различных регионах борщ готовят по-своему). Только официально известно более ста рецептов борща. А сколько еще блюд, которыми можно удивить — деруны, голубцы, пампушки…
*Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter .
★У нас появился Viber канал в котором мы рассказываем о коммунальных платежах, тарифах, льготах и субсидиях. Присоединяйтесь!
Из выступления президента Украины Петра Порошенка 23.08.2014 в честь дня национального флага Украины:
«Опрос, проведенный накануне Дня Независимости, показал что почти 95% украинцев гордятся и национальным флагом, и национальным гербом... Наш флаг — это живой свидетель побед и неудач. Неудач, без которых, к сожалению, не бывает ни одна война... Наш государственный флаг — пароль, по которому мы знаем, кто у нас свой, а кто чужой »
Я тоже по этому "паролю" определяю "кто у нас свой, а кто чужой". И в этой связи, хочу предложить Вам небольшой экскурс по истории национальных символов современной Украины:
Свастика и тризуб - знак средины 20-х годов для участников молодежной украинской организации "Пласт". В общем, ничего криминального. Ее, как известно, использовали задолго до большевиков, а при большевиках, в годы Гражданской войны, ее использовали, например, калмыцкие части.
Митрополит Андрей Шептицкий - один из тех, кто поддерживал "Пласт", жертвовал средства на его развитие. Членом этой организации был и Степан Бандера - будущий лидер Организации Украинских Националистов
Логотип Союза украинских фашистов, начало 1920-х гг.
"Союз украинских фашистов (СУФ) — националистическая организация, созданная в Чехословакии украинскими эмигрантами в начале 1920-х годов. Руководители: Петр Кожевников и Леонид Костарив. 12 ноября 1925 года СУФ стал соучредителем Лиги украинских националистов (ЛУН), которая послужила базой для последующего формирования Организации украинских националистов (ОУН). В январе 1929 года П. Кожевников участвовал в Учредительном конгрессе Организации украинских националистов, на котором были выработаны идеологические, программные и уставные основы ОУН. Был избран членом Провода ОУН, встречался с Муссолини. По данным ОУН, П. Кожевников был казнён ОУН(б) во время борьбы с ОУН(м), так как подозревался в сотрудничестве с немецкой разведкой как представитель ОУН(м). П. Кожевников выжил после покушения, но был заключён в советскую тюрьму после войны и затем эмигрировал в ФРГ"
Медаль "Союза Украинских Фашистов"
Перстень "Союза Украинских Фашистов"
"За Украину". "Орган Украинского Фашистского Здвига (Движения)" (перевод). Май 1939
"Украинский Фашистский Здвиг (Движение) - украинская националистическая организация в Белграде. Она периодически сотрудничала из ОУН и стояла на близких к националистам позициях. ... Организация вместе с другими украинскими организациями ("Просвещение" и "Украинское Общество") действовала в конце 1930-х годов в Королевстве Югославия полулегально"
Стишки про любовь к Украине и "Обращение к братьям фашистам - членам У.Ф.З (Украинского Фашистского Здвига (Движения))
" (перевод с украинского):
"Братья мои, Фашисты! В эту минуту все народы готовятся к жестокой борьбе за свое существование, за свое быть или не быть.
Их борьбу между собой, мы - фашисты, должны использовать! Она даст нам возможность скинуть с себя ярмо угнетателя!
Минута этой борьбы уже приближается и мы все, как один, должны взять в руки ружье и грозной поступью встать на защиту своего народа, своего государства" (перевод с украинского).
Акт восстановления "Украинского государства" за подписью Ярослава Стецько
Из текста документа:
"3. Вновь создающееся Украинское Государство будет тесно взаимодействовать с Национал-Социалистической Велико-Германией, которая под руководством своего Вождя Адольфа ГИТЛЕРА создает новый порядок в Европе и в мире и помогает украинскому народу освободиться из-под московской оккупации .
Украинская Национальная Революционная Армия, которая создается на украинской земле, будет бороться дальше совместно с СОЮЗНОЙ НЕМЕЦКОЙ АРМИЕЙ против московской оккупации за Суверенное Соборное Государство и новый порядок во всем мире .
Да здравствует Суверенное Соборное Украинское Государство! Да здравствует Организация Украинских Националистов, Да здравствует руководитель Организации Украинских националистов и Украинского Народа СТЕПАН БАНДЕРА!
СЛАВА УКРАИНЕ!"
"Пусть живет украинская держава" ... и немецкие офицеры на трибуне. Примечательно, что с одной стороны желто-голубое украинской знамя, а с другой нацистское
К фото выше
Откуда есть и пошел герб Украины. Оккупационной газета "Снежнянский вестник". 12.04.1942г.
"Украинское слово" про отмену колхозной системы
Тризуб и свастика. "Спасибо фюреру Великой Германии". Львов
Тризуб и свастика
СС, тризуб, галицкий лев. Добровольцы дивизии СС "Галичина"
Во время одного из парадов в честь дивизии СС "Галичина" ( , ). Тризуб и свастику разделяет галицкий лев
Галицкий лев, нацистская свастика и флаг национальных цветов
Использовался 28 апреля 1943 года во Львове на параде
Добровольцы дивизии СС "Галичина". Тризуб и нацистская символика
Популярный ныне лозунг "Слава Украине" был популярен и у будущих сс-манов из дивизии "Галичина", да и у бандеровцев из УПА...
Борцы за независимость и "победители нацизма" из дивизии СС "Галичина". Присягали на знамени с тризубом
Ну... и со свастикой тоже...
Национальная символика. Дивизия СС "Галичина". Январь 1945г.
Курсы пропагандистов УВВ (Українське визвольне військо (Украинская освободительное войско - перевод*)). Свастика, тризуб, фото фюрера
Вот такие "пионеры" из УВВ. Большие почитатели национальной символики!
Украинцы (Ukr Luft Flak)
К фото выше
Нарукавная нашивка офицерского состава 201-го шуцманшафт батальона
Кокарда украинских полицаев в Генерал-губернаторстве (в августе 1941 в состав Генерал-губернаторства были включены земли Галиции (Дистрикт Галиция с центром в Львове (Лемберге))
Из батальона "шума". Короче, полицаи...
"Сотня УВВ (Украинское освободительное войско - прим.*), сформированная при танковой групе генерала фон Клейста. 1942".
На рукавах у них повязка с национальными цветами — жёлтым и синим
"Моторизована колона Українського Визвольного Війська, Східна Пруссія"
Моторизованная колонна Украинского освободительного войска, Восточная Пруссия (перевод)
Желто-голубое знамя с нарисованной нацистской свастикой
Flak helper armband UKRAINE (добровольные помощники люфтваффе)
Присяга добровольных помощников люфтваффе. 1944
ЮНАК СС. О таком они мечтают и сейчас!
"Украинская милиция". Львов
"Украинская милиция". Львовский погром 1941г.
К фото выше
Еще один львовский "милиционер" и участник львовского погрома 1941г.
К фото выше. Стрелочкой отмечен "милиционер" с удостоверения
Еще один львовский "милиционер"
Тарас Шевченко между свастикой и тризубом
Рядом
Члены редакции оккупационной харьковской газеты "Новая Украина". "Патриоты" на фоне национального герба
А это сама газета "Новая Украина", которую делали "патриоты" я фото выше
Когда третий Рейх доживал свои последние дни, орган "Украинских вооруженных сил" продолжал вещать о его близкой победе:
Газета "Тризуб" от 26 апреля 1945 года. Заголовок: "В этот час решений победит гений А.Гитлера"
Газета "Тризуб" от 26 апреля 1945 года. Название одного из заголовков: "Победа будет одержана. Доктор Геббельс про нынешнее положение"
Фото газеты "Тризуб" предоставлены poltora_bobra
Кое-что любопытное из истории тризуба:
Тризуб использовал НТС - Народно-трудовой союз российских солидаристов. Сборище разного эмигрантского отребья, ставившего своей целью борьбу за свержение коммунистического строя в СССР. Члены организации сотрудничали с Власовым
Печатный орган НТС (послевоенный)
Хазарская тамга. Обращаясь к тем, кто любит называть Россию Ордой: "Ну что скажите, ордынцы?"
Вот вам национальный флаг и национальный герб Украны! Вот вам те, кто под этим флагом и гербом "боролся за незалежность"! Вы считаете себя достойными продолжателями их "борьбы", их "идеалов"? А я - нет! Я - внук ветерана Великой Отечественной, и мой дед воевал под другим флагом и гербом за независимость моей великой Родины. Но это не мешало ему быть украинцем и любить Украину. Я тоже украинец и люблю Украину, но не Украину Бандеры и гауптмана Шухевича, не Украину дивизии СС "Галичина", батальонов "Роланд" и "Нахтигаль", не Украину шуцманов из 118-го и прочих шуцманшафтбатальонов. Не Украину, с "героями" с нацистским душком, как прошлых, так и нынешних. Это не моя Украина!
А еще, в моих жилах течет и польская кровь. Предки, по линии матери, были из Польши. Мой дед-фронтовик всю жизнь молился по-польски. Так научили его в детстве, таким он и умер. Православным украинцем, читающим молитвы по-польски. ... Волынскую резню я тварям бандеровским не прощу никогда! И, как поляк, и, как православный украинец!
Есть чем гордиться?
... Я никогда не буду праздновать под символами сс-манов и полицаев...
Слайд № 1
Підготувала Вчитель початкових класів Коваленко Світлана Едуардівна Народні символи України КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ ІЗ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЮ ШКОЛОЮ 1 -2 СТУПЕНІВ
Слайд № 2
Народні символи України Кожен народ має народні символи. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну іде мова. Так, коли ми говоримо – клен, то знаємо, що це символ Канади. Символом Росії є береза, ромашка, ведмідь,. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині. Народні символи України є рослинні і тваринні
Слайд № 3
Народні символи Калина - символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов"язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Вінок – символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності: Рушник. Смуга полотна сама по собі має насичене символічне значення - дороги, долі, захисту. А коли ця смуга мала на собі виткані чи вишиті знаки-обереги - захисна сила її, посилювалась. Рушник використовується в багатьох обрядах, насамперед тих, що пов"язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя. Писанка - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Вишиванка - символ здоров"я, краси, щасливої долі, родової пам"яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишня - символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. Волосся - символ богині неба, землі; багатства; розвитку духовних сил; енергії, вогню, плодючості, здоров"я; символ скорботи, трауру; обстрижене волосся - символ покритки /стриги/, втраченого дівоцтва; "народження-смерті"; вічної пам"яті; оберіг. Волосся - багатозначний символ. Волосся на голові символізувало духовні сили людини, і водночас - ірраціональні космічні сили та біологічні інстинкти.
Слайд № 4
Верба Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні. Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу І Т. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла бона йому на Втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Левиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток. Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба є особливо цілющою. Посадіть і ви ніжну вербову гілочку. У сирій землі вона швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша "Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу..."
Слайд № 5
Тополя Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т. Г. Шевченко написав поему "Тополя". Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній Хлопець на ім"я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив і вирішили люди забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут вій побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина Така гарна, що я візьму її собі за дружину".
Слайд № 6
Калина Калина - символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов"язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов"язує світ мертвих зі світом живих. Калина символізує материнство: кущ - сама мати; цвіт, ягідки - діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина - український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. Як символ Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців: Ой у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо. А ми нашу славну Україну розвеселимо!
Слайд № 7
калина Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок. З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною. Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності. Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. До речі, Л. Українка написала вірш "Калина" після похорону свого коханого С. Мержинського. У цьому вірші вона вилила свій біль. Кущ калини садили на могилі козака або чумака, який загинув.
Слайд № 8
дуб Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура -8м. Підчас грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів блискавки у дерева - 54 припадає на дуб. Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір"ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання
Слайд № 9
Барвінок Є у нас і рослини-символи. Одним з найулюбленіших є барвінок. Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.
Слайд № 10
тваринні символи Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір"ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".
Слайд № 11
Лелека Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір"ї добрих людей. Відомо багато прикмет, пов"язаних із прильотом лелек. Приміром, цілий рік житимуть у щасті ті, хто першим навесні побачить лелечу пару, котра спокійно походжає полем. Коли ж бузько стоятиме без діла - справи і на роботі, і вдома йтимуть не дуже добре. А побачити лелеку, що летить, означає цілий рік бути швидким
Слайд № 12
журавель Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини. "Журавлі кру, кру, В чужині умру, Доки море перелечу, Крилонька зітру," – скільки туги викликають ці прості слова у серці кожного.
Слайд № 13
ластівка Символом матері є ластівка. Народознавець Г. Маковей пише, що на Петра і Павла вшановували найстарішого члена роду. Родина дарувала йому дубовий вінок як символ довголіття. А на другу Пречисту вітали матір. До християнства 22 вересня святкували свято Рожаниці - покровительки матері - породілі. В цей день діти ліпили з глини ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочку їй у домовину, а на воротях ставили перевернуті граблі зверху прикріпляли ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов мимо двору знали, що померла та, на якій трималася вся родина. З ластівкою пов"язано багато прикмет, повір’їв.
Слайд № 14
Вишиванка Вишиванка - символ здоров"я, краси, щасливої долі, родової пам"яті, порядності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вишита національна жіноча та чоловіча біла сорочка. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові - нареченому, чоловікові, хлопчикові; дівчині, заміжній жінці.’ Виготовлялися з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок за формою, використанням матеріалів, а також за семантикою кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається із символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків /датують їх VI ст./ ідентифікуються з узорами вишиванок XVIII-XX ст.. Щоправда, символіка вишивки часто-густо складалася з двох частин: історичної /родової/ і прогнозуючої /загадування майбутнього, продовження роду/. На вишиванках застосовувалися традиційні символічні орнаменти: геометричні /вважаються найдавнішими/, рослинні, зооморфні /тваринні/. Іноді типи орнаментальних форм поєднувалися: орнаментально-рослинний з переважанням першого чи останнього. Символіку форм конкретизувала символіка барв.
Слайд № 15
Писанка й Рушник Писанка - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки». Рушник. Смуга полотна сама по собі має насичене символічне значення - дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й має на собі виткані чи вишиті знаки-обереги - захисна сила її, відповідно, посилюється. По всій Україні рушником накривали хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник. Хлібом-сіллю на рушнику і досі зустрічають гостей. В українській хаті рушники вивішують над іконами і над портретами родичів. Рушник використовується в багатьох обрядах, насамперед тих, що пов"язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя
- калина,
- тополь,
- вишня,
- барвинок,
- бархатцы.
Они издавна олицетворяют красоту нашей Украины, духовную мощь народа, свидетельствуют любовь к родной земле.
Животные символы
- лошадь,
- птицы:
- кукушка,
- аист,
- журавль,
- ласточка,
- соловей.
Венок
Венок - символ жизни, судьбы, жизненной силы; символ девичества. Венок является символом совершенства:
А в этом домочку, как в венчике Здесь хозяин - богатства обладатель, Здесь хозяйка - красная калина, Здесь Дивочку как цветочки, Здесь сыночки, как колосочки!Калина
Калина - символ жизни, крови, огня. Некоторые исследователи связывают ее название с солнцем, жаром, всплесками огней. Калина часто играет роль мирового дерева, наверху которого птицы едят ягоды и приносят людям вести, иногда из потустороннего. Да и само дерево связывает мир мертвых с миром живых.
Калина символизирует материнство: куст - сама мать; цвет, ягодки - дети. Это также олицетворение дома, родителей, всего родного. Калина - украинский символ вневременного единения народа: живых с отшедшими в потустороннем и теми, которые еще ждут своего рождения. Калина олицетворяет и саму Украину. Как символ Родины, она «проросла» в гимну сечевых стрельцов:
Ой в лузе красная калина наклонилась. Чего наша славная Украина приуныла. А мы тую красную калину поднимем. А мы нашу славную Украину развеселим!Полотенце
Украинский рушник
Полоса полотна сама по себе имеет насыщенный символическое значение - дороги, судьбы, защиты. А когда эта полоса еще и имеет на себе сотканные или вышитые знаки-обереги - защитная сила ее, соответственно, усиливается. Во всей Украине полотенцем накрывалихлеб на столе. Когда сын отправлялся в дальний путь, мать дарила ему рушник. Хлебом-солью на рушнике сих пор встречают гостей. В украинской хате рушники вывешивают над иконами и над портретами родственников. Полотенце используется во многих обрядах, прежде всего тех, которые связаны с браком и проводами в потустороннем мире.
Писанка
Писанка - символ Солнца; жизни, его бессмертия; любви и красоты; весеннего возрождения; добра, счастья, радости. Каждый орнаментальный мотив имеет определенное сакральное значение. Из них на писанке складывается рисованная молитва о согласие и мир между людьми. В христианской культуре украинского писанка стала символом воскресения. В народе говорят: « В мире будет существовать любовь, пока люди будут писать писанки ».
Вышиванка
Вышиванка
Вышиванка - символ здоровья, красоты, счастья, родовой памяти, порядочности, честности, любви, праздничности; оберег. Вышитая национальная женская и мужская белая рубашка. Символика вышивки зависела от того, кому предназначалось наряд: парню - жениху, мужу, парню; девушке, замужней женщине.
Изготавливались из льняного или конопляного полотна домашней работы. Было немало типов традиционных рубашек по форме, использованием материалов, а также за семантикой цвета: Подольский, галицкий, полесский, волынский, надднепрянский, полтавский, гуцульский, буковинский, лемковский подобное. Интересно, что символика вышиванок часто совпадает с символикой орнаментов предметов материальной трипольской культуры. Обнаруженные на Черкащине серебрянные бляшки с фигурками мужчин (датируют их VI в.) Идентифицируются с узорами вышивок XVIII-XX вв.. Правда, символика вышивки часто состояла из двух частей: исторической (родовой) и прогнозирующей (загадывания будущего, продолжение рода).
На вышивках применялись традиционные символические орнаменты: геометрические (считаются древнейшими), растительные, зооморфные (животные). Иногда типы орнаментальных форм сочетались: орнаментально-растительный с преобладанием первого или последнего.
Символику форм конкретизировала символика красок. Скажем, подольская цветная сетка выполнена крестиком и низзю с декоративным швом-качалкой (качалочки) представляет ромб, размещенный между двумя горизонтальными линиями. Треугольник между ромбом и линиями вышивался косыми линиями в виде завитков («бараньи рога»). В орнаментах преобладает черный и красный цвета с вкраплением синего, зеленого, желтого (золотого). Такой тип вышивки мог символизировать не только земледельческую работу на черноземе в зоне лесостепи с наличием рек, озер или журливисть нравы, любовь, целеустремленность подолянина в достижении цели, но и определенную гармоничность в отношениях человека с природой и человеческих взаимоотношениях; силу, мощь; рост; время - оплодотворение и т.д. (следует рассматривать конкретный образец назначения вышивки). С изображениями ромба и двух линий могли связываться определенные представления о календаре, четыре времени года, между рождением и смертью (две линии).
Народ относился к вышиванок как к святыне. Вышиванки передавались из поколения в поколение, из рода в род, хранились как реликвии. Символический образ рубахи-вышиванки часто встречается в народных песнях о любви, семейной жизни, а также социально-бытовых (казачьих, чумацких, бурлацких, батрацких и др.).. По традиции, девушка, готовя приданое, имела вышить своему жениху рубашку:
Шелком шила, шелком шила, золотом рубила. И для того козаченька, что верно любила.Рубашка (особенно мужская) была символом любви и верности. В древнем заговоры сказано: «Какой белой есть рубашка на теле, чтобы и мужчина к женщине был», откуда видно, что «белый - милый». В некоторых народных песнях, как замечал А. Потебня, образ не объясняется, но его можно понять на основе символических значений:
Ой кабы я была знала, что я твоя буду, Постирала бы-м распашонку от черной грязи (Т.е.: полюбила бы, сочеталась с тобой при условии обязательного будущего замужества); Заковала зозуленька на желтом песочке. А кто же мому миленького вымыть рубаху?Во второй половине XIX в. в европейской фольклористике широко обсуждался сюжет о графе, который попал в плен к неверным, и о его жене. Белая рубашка, которую дала жена мужу, - символ верности: пока рубашка белая, до тех пор женщина верна. Постирать рубашку в чумацких песнях означает полюбить чумака, даже если он женат.Характерно, что не всегда чумак соглашается на любовные отношения со случайными лицами женского пола (в песнях это преимущественно девушки или молодой шинкарка-здирниця), не позволяет какой-либо «стирать рубашку», хоть она и не белая, ибо «седьмое воскресенье». Таким образом, чумак сохраняет верность любимой девушке, к которой должен вернуться.
Рубашка-вышиванка воспетая, изображена в различных жанрах народного творчества (в том числе - шутливых, пародийных), современными поэтами. Она является символом украинского целом и Украины в частности, однако в XX в. престиж вышиванки как одежды пал под губительными воздействиями шовинистически-космополитических, коммуно-фашистских, экстремистских и других тенденций. М. Дмитренко.
Вишня
Вишня - символ мирового древа, жизни; символ Украины, родной земли; матери; девушки-невесты. В древности вишня была одним из священных деревьев далекой Японии и Китая. Для праукраинцев вишня, по данным А. Шокало, - мировое древо жизни (см. Дерево жизни). Как известно, когда славяне праздновали Новый год 21 марта. Это был праздник весны, Новый год исконных земледельцев. «В старину в Украине, - подчеркивает исследователь, - вишня была ритуальным деревом весеннего новогоднего обряда.Деревце вишни сажали осенью в бочонок, держали его в доме, а весной, в марте, вишенка развивалась и расцветала. По тому, как она цветет, девушки гадали судьбу на целый Новый год ». По мнению Г. Лозко, название «вишня» следует считать прилагательным женского рода, от формы «вышний», т.е. «божественный» (ср. со словом «Все-вышний" Всевышний). Итак, вишня - это «божественное дерево», посвященное Сварогу.
Отдельные исследователи сопоставляют это слово с весенним солнцем в зените, то есть «вишни» солнцем. Лингвистический анализ этимологии слова «вишня», сделанный нами, подтверждает мнение о правильности сопоставления ее с образом мирового дерева, священного дерева жизни. Во-первых, слово «вишня» - славянского происхождения, оно имело такие региональные варианты как «вишник», «вишника». Вместе слово «ввысь» (высота) (мировое дерево, как известно, очень высокое, достает кроной неба) мало аналогичные формы - «вишник», то есть «высший», «старший», «вышек» - вершина, шпиль.
Словарь Б. Гринченко фиксирует форму «вышний», т.е. «верховный», а значит «небесный», «божественный». Одновременно в словаре помещено фразу «Господи вышний, или я у тебя лишний?», Которую можно сопоставить с фольклорным выражением «Ненько, моя вишня, ли я в тебя лишняя...» Итак, в сознании праукраинцев вишня ассоциировалась с небом, высоким деревом жизни, Богом. Кроме того, белый цвет ее цвета ассоциировался с святостью, ибо «мир» - это «праздников».
По данным Н. Костомарова, славяне обожествляли сам свет как источник жизни, белый цвет (ср. имена языческих богов Световид, Белобог). Испокон веков священные вещи украинских - белые (хата, вышивка, платок, полотенце). Священная птица аист имеет белый окрас. Таким образом, несомненно, вишня была у наших предков Священным Деревом Жизни, Матери-богини, Украина. Отголоски этих верований находим в произведениях устного народного творчества, украинских писателей. В сознании украинских и ныне вишня - это родной дом: «Вишневый садик возле хаты» (Тарас Шевченко). Или: «Как я любил в облаках вишняке Твои беленькие, словно платка, избы» (М. Старицкий).
В поэме И. Франко «Иван Вышенский» изображено, в частности, эпизод, когда именно вишневый цвет напомнил герою на чужбине о родной Украине и заставил вернуться с греческого Афона.
Лина Костенко использовала этот образ для опоетизации весны, любви невесты:
Еще снег глотала половодье широченная, И рала ждал еще тоскливый лан. А под горой вишня - невеста Уже к венчика мерила туман.В поэме И. Драча «Смерть Шевченко» вишневый цвет ассоциируется с бессмертием Великого Кобзаря. И в завершение - строки, написанные одним из авторов словаря:
О, вишня - Матушка Всевышний - Весь белый свет - то вишни цвет. Правични дерево Вкраини - Ее бессмертие в течении лет.А. Потапенко.
Волосы
Волосы - символ богини неба, земли; богатства; развития духовных сил; энергии, огня, плодородия, здоровья; символ скорби, траура; острижены волосы - символ покрытки (Стриги), утраченного девства, целомудрия; «рождения-смерти»; вечной памяти; оберег.
Волосы - многозначный символ. Волосы на голове символизировало духовные силы человека, и одновременно - иррациональные космические силы и биологические инстинкты.
Автор Словаря символов Х. Э. Керлот отмечает, что волосы означает энергию, плодовитость. Густая шевелюра означает жизненный порыв, радость жизни, духовное развитие.В индуизме волос символизирует «силовые линии» Вселенной. Потеря его означает падение и бедность. Вместе добровольное пострижении, напр., В монахи, означало отказ от всех земных утех, абсолютный аскетизм. В Малой Азии именно им жрецы и жрицы приносили в жертву свои волосы. Согласно мифам, Самсон потерял силы, когда его остригли, т.е. лишился поддержки богов.
По данным А. Н. Афанасьева, «древней поэтическим языком травы, цветы, кусты и деревья назывались волосами земли». Люди одухотворювалы землю, считая сушу телом, камни - костями, воду - кровью, а растения - волосами гигантской существа. Поэтому-то в народных сказках именно щетка (гребень для волос), брошенные героем, превращаются в ровный лес: из каждой волосинки вырастает дерево. Итак, в сказках волосы - символ энергии, плодовитости, буйной растительности.
В старину на Руси-Украины категорически запрещалось замужней женщине «светить волосами». Одним из самых позорных поступков было срывание платки с головы женщины. Это обусловлено верованием в то, что, выйдя замуж, девушка переходит под власть мужа, который завладел ее косой, а следовательно - честью. Поэтому появиться перед чужим без платка означало изменить своему мужу.
Позорным в Украине для девушки было прежнее насильственное обстригання, которое символизировало уничижении за потерю венка, целомудрия. Такая девушка звалась «Стрига» или «покрытка», потому что ей ребята за измену отсекали волосы, ей запрещалось ходить с непокрытой головой. Очевидно потому, что волосы, коса частности, (см. Коса) были символом девственности, святости.
Одним из древних символических ритуалов был обряд пострижини. По данным Геродота, скифы, гиперборейцы стригли волосы в знак траура. Девушки перед браком обтиналы косы и жертвовали их богине Артемиде. У многих народов категорически запрещалось это делать, чтобы не попасть под влияние демонических сил.
На Руси-Украины только воины (по показаниям В. Колесова) «полностью сбривали волосы, посвящая свою жизнь и жизненную силу Перуну». Византийцев очень поразила прическа князя Святослава. На гладко выбритой голове был только клок волос на макушке (подобный запорожского «селедки»).
Пострижини проводили, когда ребенку исполнялось 3-5 лет и символизировали переход ее в «отрочество». По мнению И. Снигирев, этот обряд рассматривали как нечто аналогичное крещению.
Калина
Калина - символ життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов"язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового древа, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов"язує світ мертвих зі світом живих.
Калина символізує материнство: кущ - сама мати; цвіт, ягідки - діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина - український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. Як символ Батьківщини, вона "проросла" в гімнові січових стрільців:
Ой у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну розвеселимо!
Вінок
Вінок - символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності:
А в цьому домочку, як у віночку
Рушник
Смуга полотна сама по собі має насичене символічне значення - дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й має на собі виткані чи вишиті знаки-обереги - захисна сила її, відповідно, посилюється. По всій Україні рушником накривали хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник. Хлібом-сіллю на рушнику і досі зустрічають гостей. В українській хаті рушники вивішують над іконами і над портретами родичів. Рушник використовується в багатьох обрядах, насамперед тих, що пов"язані зі шлюбом і проводами в потойбіччя.
Писанка
Писанка - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки".
Вишиванка
Виготовлялися з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок за формою, використанням матеріалів, а також за семантикою кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається із символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків /датують їх VI ст./ ідентифікуються з узорами вишиванок XVIII-XX ст.. Щоправда, символіка вишивки часто-густо складалася з двох частин: історичної /родової/ і прогнозуючої /загадування майбутнього, продовження роду/. На вишиванках застосовувалися традиційні символічні орнаменти: геометричні /вважаються найдавнішими/, рослинні, зооморфні /тваринні/. Іноді типи орнаментальних форм поєднувалися: орнаментально-рослинний з переважанням першого чи останнього. Символіку форм конкретизувала символіка барв. Скажімо, подільська кольорова мережка, виконана хрестиком і низзю з декоративним швом-качалкою /качалочкою/ подає ромб, розміщений поміж двома горизонтальними лініями. Трикутник між ромбом та лініями вишивався навскісними лініями у вигляді завитків /"баранячі роги"/. В орнаментах переважає чорний і червоний кольори із украпленням синього, зеленого, жовтого /золотого/. Такий тип вишивки міг символізувати не лише хліборобську працю на чорноземі в зоні лісостепу з наявністю річок, озер чи журливість вдачі, любов, цілеспрямованість подолянина у досягненні мети, а й певну гармонійність у стосунках людини з природою і людських взаєминах; силу, міць; зростання; часом - запліднення тощо /слід розглядати конкретний зразок призначення вишивки/. Із зображеннями ромба й двох ліній могли пов"язуватися певні уявлення про календар, чотири пори року, між народженням та смертю /дві лінії/. Народ ставився до вишиванок як до святині. Вишиванки передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях про кохання, сімейне життя, а також соціально-побутових /козацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських та ін./. За традицією, дівчина, готуючи придане, мала вишити своєму нареченому сорочку: Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Та для того козаченька, що вірно любила. Сорочка /особливо чоловіча/ була символом кохання, вірності, невірності. В давньому замовлянні сказано: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був", звідки видно, що "білий - милий". У деяких народних піснях, як зауважував О.Потебня, образ не пояснюється, але його можна зрозуміти на основі символічних значень: Ой коби я була знала, що я твоя буду, Випрала би-м сорочечку від чорного бруду /тобто: покохала б, поєдналася з тобою за умови обов"язкового майбутнього заміжжя/; Заковала зозуленька на жовтім пісочку. А хто ж мому миленькому випере сорочку? У другій половині XIX ст. в європейській фольклористиці широко обговорювався сюжет про графа, котрий потрапив у полон до невірних, і про його дружину. Біла сорочка, що її дала дружина чоловікові, - символ вірності: поки сорочка біла, доти жінка вірна. Випрати сорочку в чумацьких піснях означає полюбити чумака, навіть якщо він одружений. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадковими особами жіночої статі /в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка-здирниця/, не дозволяє якій-небудь "прати сорочку", хоч вона й не біла, бо "сьома неділя". Таким чином, чумак зберігає вірність коханій дівчині, до якої має повернутися. Сорочка-вишиванка оспівана, зображена в різноманітних жанрах народної творчості /в тім числі - жартівливих, пародійних/, сучасними поетами. Вона є символом українця загалом і України зокрема, проте в XX ст. престиж вишиванки як одягу занепав під згубними впливами шовіністично-космополітичних, комуно-фашистських, екстремістських та інших тенденцій. М.Дмитренко.
Вишня
Вишня - символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю. Для праукраїнців вишня, за даними О.Шокала, - світове дерево життя /див. Дерево життя/. Як відомо, колись слов"яни святкували Новий рік 21 березня. Це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів. "У давнину в Україні, - підкреслює дослідник, - вишня була ритуальним деревом весняного новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий Новий рік" /Українознавство. - К., 1994. - С.286/. На думку Г.Лозко, назву "вишня" слід вважати прикметником жіночого роду, від форми "вишній", тобто "божественний" /пор. із словом "Все-вишній" /Всевишній/. Отже, вишня - це "божественне дерево", присвячене Сварогу /Дмитренко М. та ін. Українські символи. - К., 1994. - С.118/. Окремі дослідники зіставляють це слово із весняним сонцем у зеніті, тобто "вишнім" сонцем. Лінгвістичний аналіз етимології слова "вишня", зроблений нами, підтверджує думку про правильність зіставлення її з образом світового дерева, священного дерева життя. По-перше, слово "вишня" - слов"янського походження, воно мало такі регіональні варіанти як "вишник", "вишника". Водночас слово "вись" /висота/ /світове дерево, як відомо, дуже високе, дістає кроною неба/ мало аналогічні форми - "вишник", тобто "вищий", "старший", "вишок" - вершина, шпиль. Словник Б.Грінченка /Т.1. - С.201/ фіксує форму "вишній", тобто "верховний", а отже "небесний", "божественний". Водночас у Словнику вміщено фразу "Господи вишній, чи я в тебе лишній?", яку можна зіставити із фольклорним виразом "Ненько, моя вишня, Чи я в тебе лишня..." Отже, у свідомості праукраїнців вишня асоціювалася із небом, високим деревом життя, Богом. Окрім того, білий колір її цвіту асоціювався із святістю, бо "світ" - це "свят". За даними М.Костомарова, слов"яни обожнювали саме світло як джерело життя, білий колір /пор. імена язичницьких богів Світовид, Білобог/. Споконвіку священні речі українців - білі /хата, вишиванка, хустина, рушник/. Священний птах лелека має біле забарвлення. Таким чином, безсумнівно, вишня була у наших пращурів Священним Деревом Життя, Матері-богині, України. Відгомін цих вірувань знаходимо у творах усної народної творчості, українських письменників. У свідомості українців і нині вишня - це рідна домівка:"Садок вишневий коло хати" /Т. Г. Шевченко/. Або:"Як я любив у хмарах вишняку Твої білесенькі, немов хустини, хати" /М.Старицький/. У поемі І.Я.Франка "Іван Вишенський" змальовано, зокрема, епізод, коли саме вишневий цвіт нагадав герою на чужині про рідну Україну і змусив повернутися із грецького Афону. Ліна Костенко використала цей образ для опоетизації весни, кохання, нареченої: Ще сніг ковтала повідь широченна, І рала ждав іще тужливий лан. А під горою вишня - наречена Вже до віночка міряла туман.У поемі І.Драча "Смерть Шевченка" вишневий цвіт асоціюється із безсмертям Великого Кобзаря. І на завершення - рядки, написані одним із авторів Словника: О, вишня - Матінко Всевишня - Весь білий світ - то вишні цвіт. Правічне дерево Вкраїни - Її безсмертя в плині літ. О.Потапенко.
Волосся
енергію, плодючість. Густа шевелюра означає життєвий порив, радість життя, духовний розвиток. В індуїзмі волосся символізує "силові лінії" Всесвіту. Втрата його означає падіння і бідність. Водночас добровільне постригання, напр., у ченці, означало відмову від усіх земних втіх, абсолютний аскетизм. У Малій Азії саме їм жерці і жриці приносили в жертву своє волосся. За міфами, Самсон втратив сили, коли його обстригли, тобто позбувся підтримки богів. За даними О. М. Афанасьєва, "стародавньою поетичною мовою трави, квіти, кущі та дерева називались волоссям землі". Люди одухотворювали землю, вважаючи сушу тілом, каміння - кістками, воду - кров"ю, а рослини - волоссям велетенської істоти. Тому-то у народних казках саме щітка /гребінь для волосся/, кинуті героєм, перетворюються у рівний ліс: із кожної волосинки виростає дерево. Отже, у казках волосся - символ енергії, плодючості, буйної рослинності. У давнину на Русі-Україні категорично заборонялося заміжній жінці "світити волоссям".
Одним із найганебніших вчинків було зривання хустки із голови жінки. Це зумовлено віруванням в те, що, вийшовши заміж, дівчина переходить під владу чоловіка, який заволодів її косою, а отже - честю. Тому з"явитися перед чужим без хустини означало зрадити своєму чоловіку. Найганебнішим на Україні для дівчини було колишнє насильне обстригання, яке символізувало неславу за втрату вінка, цнотливості. Така дівчина звалася "стрига" або "покритка", бо їй хлопці за зраду відтинали волосся, їй заборонялося ходити із непокритою головою. Очевидно тому, що волосся, коса зокрема, /див. Коса/ були символом незайманості, святості. Одним із стародавніх символічних ритуалів був обряд пострижин. За даними Геродота, скіфи, гіперборейці стригли волосся на ознаку трауру. Дівчата перед шлюбом обтинали коси і жертвували їх богині Артеміді. У багатьох народів категорично заборонялося це робити, щоб не потрапити під вплив демонічних сил.
На Русі-Україні лише воїни /за свідченнями В.Колесова /"повністю збривали волосся, присвячуючи своє життя і життєву силу Перуну". Візантійців дуже вразила зачіска князя Святослава. На виголеній голові був лише жмут волосся на маківці /подібний до запорозького "оселедця"/. Пострижини проводили, коли дитині виповнювалося 3-5 років і символізували перехід її в "отроцтво". На думку І.Снігирьова, цей обряд розглядали як щось аналогічне хрещенню.